Захоплення маппінгом присадило мене на велосипед. Напевне що це найкращий засіб збирання геоданих. Посадка, вища ніж у пішохода і у більшості автомобілів, дає можливість бачити більше. Висока мобільність і маневреність: не шкода часу зганяти подивитися "а куди виходить он-та дорога?" або "а чи дійсно цей провулок тупий?" Діапазон швидкостей дозволяє обирати між мікромаппінгом з нанесенням магазинчиків і колодязів та швидкісним проїздом міжрайонними дорогами. З витрат на дорогу лише вода/батончики/печиво. Коротше, технічно - самі плюси. Усім раджу відірвати дупу від крісла за комп'ютером і прикріпити до неї велосідло.

Але відкриваються сумні моменти. Веломаппінг вже найближчими до міста селами показує безрадісну картину. В багатьох селах не те що не видно табличок з назвами вулиць, часто номери будинків можна побачити через дев'ять на десятий. Що це? Пофігзм місцевих жителів? Їх злиденність? Байдужість органів місцевого самоврядування? Хіба незрозуміло, що це не елементи декору, а іноді може стати вирішальним в питанні життя чи смерті? Куди вони (не дай Боже) викликатимуть екстренні служби? У тринадцяту хату від повороту? Жах і сум.