Морфологічний розбір

Морфологія (від гр. morphe - «форма» і logos - «вчення») — це розділ мовознавства, який вивчає слово як частину мови.
Морфология (от гр. morphe - «форма» і logos - «учение») — это раздел науки о языке, который изучает слово как часть речи.

Морфологічний розбір — розбір, покликаний посприяти засвоєнню і систематизації ознак частин мови, їхніх граматичних категорій, виробленню міцних практичних навичок словозміни іменних слів і дієслова, підготовці до вивчення синтаксису як учення про зв'язки слів у словосполученні й реченні.

Морфологический разбор — это характеристика слова как части речи с учетом особенностей его использования.

В сучасній українській мові 10 частин мови:
В современном украинском языке 10 частей речи:

Назва

Приклади

САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ МОВИ

іменник

слово, вуз, завдання, Микола, Україна

прикметник

золотий, залізобетонний, легенька, пахуче

числівник

одинадцять, перший, тринадцятеро, одна шоста

займенник

я, ви, що, щось, хтось, абихто, будь-який

дієслово

відкласти, чекай, засліпило, прийшов

прислівник

спокійно, угорі, по-літньому, згарячу, двічі

СЛУЖБОВІ ЧАСТИНИ МОВИ

прийменник

до, близько, вглиб, крізь, поза, на, проміж

сполучник

а, але, та, через те що, не лише, одначе

частка

так, аякже, це, тільки, ось, ледве чи, мов

ОКРЕМА ЧАСТИНА МОВИ

вигук

ой, ай, ох, о, овва, тьху, ех

Іменник

Початкова форма (називний відмінок однини).
Морфологічні ознаки:
назва, загальна, власна;
істота, неістота;
рід (чоловічий, жіночий, середній);
число (однина і множина; тільки однина; тільки множина).
відміна (група (для іменників І і ІІ відміни));
відмінок.
Синтаксична роль.

Приклад:

В піснях і труд, і даль походу.

В піснях — іменник,
початкова форма — пісня (що?).
Морфологічні ознаки:
жіночий рід;
у множині рід не визначається;
І відміна (м’яка група);
місцевий відмінок.
Синтаксична роль — другорядний член речення, обставина.

Прикметник

Початкова форма (називний відмінок однини чоловічого роду).
Постійні морфологічні ознаки:
- розряд
якісний
відносний
присвійний
- форма:
повна, коротка (для якісних прикметників, якщо є);
стягнена, нестягнена (для прикметників жіночого і середнього роду).
- Ступінь порівняння (для якісних прикметників):
вищий;
найвищий.
- Тип відмінювання — група:
тверда;
м’яка.
Непостійні морфологічні ознаки:
- рід (в однині);
- число;
- відмінок.
Синтаксична роль.

Приклад:

Легкі тепловії лоскочуть лице.

Легкі — прикметник.
Початкова форма — легкий (який).
Постійні морфологічні ознаки:
- якісний (називає ознаку за вагою);
- повна форма;
- звичайний ступінь;
- тверда група відмінювання.
Непостійні морфологічні ознаки:
- рід не визначається;
- число — множина;
- називний відмінок.
Синтаксична роль — узгоджене означення.

Числівник

Початкова форма (називний відмінок).
Розряд за значенням:
кількісний (власне кількісний, неозначено-кількісний, збірний, дробовий);
порядковий.
Розряд за будовою:
простий;
складний;
складений.
Морфологічні ознаки:
- рід (якщо є);
- число (якщо є);
- відмінок (якщо є).
Синтаксична роль.

Приклад:

Один у другого питає: нащо нас мати привела.

Один — числівник (скільки?)
Розряд за значенням: кількісний.
Розряд за будовою: простий.
Морфологічні ознаки:
- чоловічий рід;
- однини;
- називний відмінок.
Синтаксична роль — входить у склад підмета.

Займенник

Початкова форма (називний відмінок, однини).
Розряд за значенням:
особовий;
зворотний;
присвійний;
вказівний;
означальний;
заперечний;
неозначений;
відносний;
питальний.
Морфологічні ознаки:
- рід;
- число;
- відмінок.
Синтаксична роль.

Приклад:

Нащо мені сиротою на сім світі жити?

мені — початкова форма я (хто?)
Розряд за значенням: особовий
Морфологічні ознаки:
- роду не має;
- однина;
- давальний відмінок.
Синтаксична роль — додаток.

Дієслово

Початкова форма (інфінітив).
Постійні морфологічні ознаки:
- перехідне чи не перехідне;
- вид (доконаний, недоконаний);
- дієвідміна.
Непостійні морфологічні ознаки:
- спосіб (дійсний, умовний, наказовий);
- час (теперішній, минулий, майбутній);
- особа (якщо є);
- число (якщо є);
- рід (якщо є).
Синтаксична роль.

Приклад:

Праця людину годує, а лінь марнує.

годує — дієслово (що робить?)
початкова форма годувати.
Постійні морфологічні ознаки:
- перехідне;
- недоконаний;
- дія.
Непостійні морфологічні ознаки:
- дійсний;
- теперішній;
- 3 особа;
- однина;
- жіночий рід.
Синтаксична роль — присудок.

Дієприкметник

Початкова форма (називний відмінок однини чоловічого роду).
Морфологічні ознаки:
- активний чи пасивний;
- вид (доконаний та недоконаний);
- час (теперішній, минулий);
- рід;
- число;
- відмінок.
Синтаксична роль.

Приклад:

А навкруги вся ніч переповнена розміреним шумом хлібів.

переповнена — дієприкметник (яка?), переповнений.
Морфологічні ознаки:
- пасивний;
- доконаний;
- минулий час;
- жіночий рід;
- однина;
- називний відмінок.
Синтаксична роль — означення.

Дієприслівник

Початкова форма (інфінітив).
Морфологічні ознаки:
- вид (доконаний, недоконаний);
- час (теперішній, минулий).
Синтаксична роль.

Приклад:

Співаючи про хмари кучеряві, не забувай, поете, про народ!

Співаючи — дієприслівник (що роблячи?)
початкова форма співати.
Морфологічні ознаки:
- вид недоконаний;
- час теперішній.
Синтаксична роль — обставина.

Прислівник

Частина мови.
Морфологічні ознаки:
- розряд за значенням:
означальний (якісно-означальний, кількісно-означальний, способу дії);
обставинний (місця, часу, мети, причини).
- ступінь порівняння.
Синтаксична роль.

Приклад:

Тихо пливе блакитними річками льон.

Тихо — прислівник (як?).
Морфологічні ознаки:
- якісно-означальний;
- ступінь порівняння відсутня.
Синтаксична роль — обставина способу дії.

Прийменник

Частина мови.
Морфологічні ознаки:
- група за походженням:
похідний (первинний);
непохідний (вторинний).
- група за будовою:
простий;
складний;
складений.

Приклад:

У яблуневому саду зоря вечірня грала.

У (саду) — прийменник.
Морфологічні ознаки:
- первинний;
- простий.

Сполучник

Частина мови.
Морфологічні ознаки:
- розряд за значенням:
сурядності (єднальний, розділовий, зіставний, протиставний);
підрядності (часовий, причиновий, умовний, мети, допустовий, наслідковий, порівняльний).
- група за походженням:
первинний;
вторинний.
- група за будовою:
простий;
складний;
складений.
Синтаксична роль.

Приклад:

Коли пісні мойого краю пливуть у рідних голосах, мені здається, що збираю цілющі трави я в лугах.

Коли — сполучник.
Морфологічні ознаки:
- підрядності (часовий);
- вторинний;
- простий.
Синтаксична роль: з’єднує підрядну частину з головною у складнопідрядному реченні.

Частка

Частина мови.
Морфологічні ознаки:
- група за значенням:
модальна;
формотворча;
заперечна.
Синтаксична роль.

Приклад:

Хай буде мир в усьому світі!

Хай — частка.
Морфологічні ознаки:
- група за значенням: формотворча.
Синтаксична роль: у реченні допомагає утворити форму наказового способу, спонукальна.

Вигук

Частина мови.
Морфологічні ознаки:
- розряд за значенням:
емоційний;
спонукальний;
звуконаслідувальний.
- група за походженням:
первинний;
вторинний.

Приклад:

Ах, скільки радості, коли ти любиш землю, коли гармонії шукаєш у житті!

Ах — вигук.
Морфологічні ознаки:
- розряд за значенням: емоційний;
- група за походженням: первинний.

Мовознавство

Мовознавство (від лат. lingua - мова) – це наука про мову.
Языкознание (от лат. lingua - язык) – это наука о языке.

Основні розділи мовознавства:
Основные разделы языкознания:

Розділ

Основні направлення

Фонетика

вивчає звуки як одиницю мови, а також звуковий склад мови

Лексикологія

вивчає слово як одиницю мови і словниковий склад мови як систему

Фразеологія

вивчає фразеологізми як одиниці мови

Морфемика (будова слова)

вивчає значущі частини слова (морфеми), а також їх значення і місце у слові

Словотвір

вивчає способи творення слів

Морфологія

вивчає слова як частини мови

Синтаксис

вивчає будову і значення словосполучень і речень, а також види зв'язків, за допомогою яких слова поєднуються у словосполучення і речення

Граматика

вивчає поєднання слів у словосполученнях і реченнях

Орфоепія

сукупність норм української літературної вимови

Графіка

вивчає сукупність всіх умовних знаків, за допомогою яких звуки передаються на письмі

Орфографія

система правил, що визначає способи написання слів

Пунктуація

система правил, що визначають способи вживання розділових знаків

Лексикографія

розробляє теорію і практику укладання словників

Культура мовлення

розглядає питання додержання мовних норм і доречності вживання виразових засобів мови в мовленні

Українська мова представляє собою складну систему. Основними одиницями її вважаються звук, буква, слово, частина мови, словосполучення і речення:
Украинский язык представляет собой сложную систему. Основными единицами языка считаются звук, буква, слово, часть речи, словосочетание и предложение:

Одиниці мови

Приклади

звук

[с' ], [а], [х], [дж], [дз]

буква

б, к, й, ц, в, р, у, д, а, ь

слово

вмію, рахувати, до, я

частина мови

рахувати (дієслово)

словосполучення

рахувати до десяти

речення

Я вмію рахувати до десяти

Норми (від лат. norma - правило, взірець) – це сукупність визначених правил, яким підпорядковуються вимова і вибір слів в мові, використання граматичних форм, складання речень та ін. Норми сучасної літературної мови поділяються на фонетичні, лексико- фразеологічні, словоскладальні, морфологічні, синтаксичні і стилістичні. Вони устанавлюють:
Нормы (от лат. norma - правило, образец) – это совокупность определенных правил, которым подчиняются произношение и выбор слов в языке, использование грамматических форм, составление предложений и др. Нормы современного литературного языка делятся на фонетические, лексико-фразеологические, словообразовательные, морфологические, синтаксические и стилистические. Они устанавливают:

Норми

Опис

фонетичні

правила вимовляння звуків і ставлення наголосу (вивчаються в фонетиці і орфіоепії)

лексико-фразеологічні

норми вживання слів і фразеологізмів у властивих їм значеннях (вивчаються в лексиці і фразеології)

слово-складальні

правила складання слів і способів їх творення (вивчаються в словотворенні)

морфологічні

норми вживання слів у випадку їх видозмінювання (відмінювання іменних частин мови, займенника, дієприкметника і дієслова - вивчаються в морфології)

синтаксичні

правила побудування так званих синтаксичних конструкцій - словосполучень і речень (вивчаються в синтаксисі)

стилістичні

норми використання різними мовними стилями властивих їм мовних засобів (вивчаються в стилістиці)

Лексика

Лексика (від гр. lexicos - той, що відноситься до слова) – це сукупність слів, які вживаються у мові.
Лексика (от гр. lexicos- то, что относится к слову) – это совокупность слов, которые употребляются в речи.

Лексикологія (від гр. lexis - слово і logos - вчення) – наука, яка вивчає словниковий склад мови - значення слів, їх походження, зв'язок з іншими словами.

Лексикология (от гр. lexis - слово и logos - учение) – наука, которая изучает словарный состав языка - слов, их происхождение, связь с другими словами.

Лексикографія – розділ мовознавства, який займається теорією і практикою укладання словників.
Лексикография – раздел языкознания, который занимается теорией и практикой составления словарей.

Слово – це одна з одиниць мови, яка служить для найменування предметів, властивостей, процесів чи дій. Усі слова за значенням поділяються на дві групи - самостійні та службові.
Слово – это одна из единиц языка, служащая для наименования предметов, свойств, процессов или действий. Все слова по значению делятся на две группы - самостоятельные и служебные.

Самостійні слова – це слова, які обов'язково щось називають (центр, компанія, білий, докласти, купити, обізнаність, сум).
Самостоятельные слова – это слова, которые обязательно что-то называют.

Службові слова не мають самостійного значення, а лише виражають різні відношення між самостійними словами (у виразах ані травички, земля і небо, посеред поля, до нестями службові слова ані, і, посеред, до).
Служебные слова не имеют самостоятельного значения, а лишь выражают различные отношения между самостоятельными словами.

за походженням

активного вжитку

місто

застарілі

град (місто)

за активністю вживання

загальновживані

батько

незагальновживані

гіпотенуза

за сферою вживання

літературні

гарний, красивий

діалектні

файний

професійні

мовознавство

за значенням

однозначні

комп'ютер

багатозначні

корінь, сфера

синоніми (подібні)

відтінок- нюанс

антоніми (протилежні)

товстий- тонкий

за звучанням

однойменні (омоніми)

вал- велика хвиля;
вал- земляний насип;
вал- одна з деталей машини

за емоційним забарвленням

нейтральні

картопля

емоційні

прекрасний

за значенням

терміни

стапель

ділові штампи

вищеозначений

образно- художні

не по зубах (непосильний)

побутові

радіоприймач

Лексичне значення слова – це його реальний зміст, тобто те, що це слово називає. Наприклад, лексичне значення слова кишка - це свинячі кишки, спеціально підготовлені та оброблені, начинені фаршем з гречаних чи рисових круп, м'яса, цибулі, сала, смальцю, замоченого пшеничного хліба в молоці, свинячої крові та приправ.
Лексическое значение слова – это его реальное содержание, то есть то, что это слово называет.

Граматичне значення слова – це відомості про належність цього слова до тієї чи іншої частини мови, а також про граматичні ознаки цієї частини мови, які змінюють форму слова (рід, число, відмінок, вид, час тощо).
Грамматическое значение слова – это сведения о принадлежности этого слова к той или иной части речи, а также грамматические признаки этой части речи, которые меняют форму слова.

Слова, які означають назви, що співвідносяться з конкретними предметами, властивостями чи діями, належать до слів з конкретним значенням (будинок, посібник; старий, нудний, товстий; шукати, беремо).

Крім них, в українській мові є ще слова з абстрактним значенням, тобто такі, що не співвідносяться з конкретними властивостями, діями чи предметами (туга, захоплення, втіха, любов, мрія).

Слова, обозначающие названия, соотносятся с конкретными предметами, свойствами или действиями, принадлежат к словам с конкретным значением.

Кроме них, в украинском языке есть еще слова с абстрактным значением, то есть такие, которые не соотносятся с конкретными свойствами, действиями или предметами.

Крилаті вислови

Крилаті вислови — це сталі словесні вислови, які часто повторюються у мовленні, а також влучні вислови видатних і відомих осіб чи політичних діячів.
Крылатые выражения — это устойчивый фразеологизм образного или афористического характера, вошедший в лексику из исторических либо литературных источников и получивший широкое распространение благодаря своей выразительности.

Приклади:

«Усе тече, все змінюється» (давньогрецький філософ Геракліт).
«Інші часи — інші пісні» (Нікола Буало).
«Попіл Клааса б'є в серце» (Шарль Де Костер).
«Іду на ви» (знамените історичне послання, яке Святослав відправив хозарському кагану).
«Всякому городу — нрав і права» (Григорій Сковорода).
«Борітеся — поборете!» (слова з поеми Тараса Шевченка Кавказ).
«Лиш боротись — значить жить» (Іван Франко).
«Слово, чому ти не твердая кри́ця?» (Леся Українка).
«Нове життя нового прагне слова» (Максим Рильський).
«Маємо те, що маємо» (відомий вислів першого українського президента Леоніда Кравчука).

Займенник

Займенник — це частина мови, що вказує на предмети, ознаки або кількість, не називаючи їх. Займенники, подібно до іменників, прикметників і числівників, відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки?

Местоимение — это часть речи, которая указывает на предметы, признаки или количество, не называя их. Местоимения, подобно существительным, прилагательным и числительным, отвечают на вопросы кто? что? какой? чей? сколько?

Розряди займенників за значенням:

Розряд

Опис

Приклади

Особові

Особові займенники вказують на осіб, інших істот, предмети, явища і поняття. Особові займенники змінюються за числами і відмінками; займенник він змінюється також за родами.

я, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони

Зворотний

Зворотній займенник себе вказує на того, хто виконує дію. Він не має ані роду, ані числа і називного відмінка; змінюється за відмінками.

себе

Питальні

Питальні займенники містять у собі запитання про особу, предмет, ознаку, кількість.

що? хто? скільки? який? чий? котрий?

Відносні

Відносні займенники виконують роль сполучених слів для приєднання підрядних речень до головних. Це ті ж питальні займенники, але без запитання.

що, хто, скільки, який, чий, котрий

Присвійні

Присвійні займенники вказують на принадлежність предмета першій, другій, третій чи будь-якій особі.

мій, твій, наш, ваш; його, її, їхній, свій);

Вказівні

Вказівні займенники вказують на предмет, ознаку, кількість.

цей, оцей, сей, той, стільки, такий, отакий

Означальні

Означальні займенники вказують на узагальнену ознаку.

весь, всякий, сам, кожний, самий, інший

Неозначені

Неозначені займенники вказують на неозначену (невідому) особу, предмет, ознаку чи кількість.

абихто, абищо, будь-який, скільки-небудь

Заперечні

Заперечні займенники вказують на відсутність особи, предмета, ознаки чи кількості.

ніщо, ніякий, нічий, аніхто, аніщо, аніякий

Рід, число, відмінок:

Рід (якщо є)

чоловічий

він, котрий, мій, анічий, наш

жіночий

вона, котра, моя, анічия, наша

середній

воно, котре, моє, анічиє, наше

Число (якщо є)

однина

весь, вся, все

цей

множина

всі

ці

Відмінок

називний

хто

твій

родовий

кого

твого

давальний

кому

твоєму

знахідний

кого

твій (твого)

орудний

ким

твоїм

місцевий

(на) кому, на кім

(на) твоєму, твоїм

Діалектизми

Діалектизми — це слова, які використовуються лише мешканцями тієї чи іншої місцевості. Наприклад, кукэля - зозуля, буцян - чорногуз, пчулник - пасіка.
Диалектизмы — это слова, которые используются только жителями той или иной местности.

Найчастіше діалектизми використовують:

у розмовному мовленні як засіб вільного, невимушеного спілкування людей – носії певного говору;
у художніх текстах для відтворення цього типу мовлення;
у художньому мовленні в прямій мові для створення мовної характеристики персонажа, для типізації характерів представників різних суспільних верств;
у художньому мовленні для реального відтворення життя з усіма його подробицями;
у художньому мовленні для відтворення місцевого колориту;
у науково-популярному стилі задля прикладів пояснення;
у публіцистичному стилі для позначення реалій життя словами, яким нема відповідників у літературній мові;
у коломийках;
у публіцистичному стилі в прямій мові для створення мовної характеристики персонажа, для відтворення місцевого колориту.

Дієслово

Дієслово — це частина мови, яка означає дію або стан предмета і відповідає на питання що робити? що зробити? що робиться з предметом? у якому стані він перебуває?

Глагол — это часть речи, которая означает действие или состояние предмета и отвечает на вопросы что делать? что сделать? что делается с предметом? в каком состоянии он находится?

Розряди дієслів за значенням:

Розряд

Опис

Приклади

перехідні

Перехідні дієслова означають дію, що переходить або спрямована на предмет, що виражений іменником або займенником.

налити води, виконувати вправи, не читати книгу

неперехідні

Неперехідні дієслова означають дію, що прямо не переходить на предмет. Такі дієслова не вимагають додатка.

бігти, заплакати, стояти

зворотні (як окремий розряд серед неперехідих дієслів)

До неперехідних дієслів належать також всі дієслова з суфіксом -ся (-сь). Ці дієслова виділяються в окремий розряд — зворотні дієслова.

радитися, одягатися, купатися, милуватися, вимитися, боятися

Морфологічні ознаки дієслова:

Вид
(одна з найважливіших ознак дієслова. Дієслова можуть означати дію завершену і незавершену)

доконаний

Дієслова доконаного виду означають завершену дію і відповідають на питання що зробити? що зробив? що зроблю?

заробив, перевів, співають, бажає

недоконаний

Дієслова недоконаного виду означають незавершену дію і відповідають на питання що робити? що роблю? що буду робити?

заробляв, переводить, співали, бажала

Час
(вказує на те, коли відбувалася, відбувається чи буде відбуватися дія)

минулий

означає дію, яка колись відбувалася або вже відбулася.

знаходив, знаходила, знаходили

теперішній

означає дію, яка відбувається в час мовлення або постійно.

знаходжу, знаходимо. знаходите

майбутній

означає дію, яка відбуватиметься у майбутньому.

знайду, буду знаходити, знаходитиму

Спосіб
(вказує на відношення дії до дійсності)

дійсний

означає дію, яка відбувалася, відбувається чи буде відбуватися.

працюю, сказали, летить, прийде

умовний

означає дію бажану або можливу за певних умов.

ходила б, вживав би, поспішали б

наказовий

через наказ, прохання, побажання чи пораду закликає до виконання дії.

напишіть, ходіймо, хай зайде

Рід

чоловічий

працював, засліпив би

жіночий

працювала, засліпила б

середній

працювало, засліпило б

Число

однина

малював, малювала, малювало

множина

малювали

Особа

I особа (однина)

я знаходжу

я знайду

я знайшов би

II особа (однина)

ти знаходиш

ти знайдеш

ти знайшов би (знайшла б, знайшло б)

III особа (однина)

він (вона, воно) знаходить

він (вона, воно) знайде

він знайшов би, вона знайшла б, воно знайшло б

I особа (множина)

ми знаходимо

ми знайдемо

ми знайшли б

II особа (множина)

ви знаходите

ви знайдете

ви знайшли б

III особа (множина)

вони знаходять

вони знайдуть

вонизнайшли б

Дієслово утворює форми:

дієвідмінювані

способів:
– дійсного: веде (вів, буде вести)
– умовного: вів би (вела б, вели б)
– наказового: веди (ведіть), хай веде

відмінювані

– дієприкметник
теперішнього часу: ведучий;
минулого часу: ведений

незмінювані

– неозначена форма дієслова (інфінітив): вести
– дієприслівник: ведучи

Інфінітив (початкова форма дієслова; неозначена форма) — це форма дієслова, яка означає дію, але не виражає способу, часу, особи, числа і роду (хотіти, йти, плакати).

Инфинитив (начальная форма глагола; неопределенная форма) — это форма глагола, которая означает действие, но не выражает способа, времени, лица, числа и рода (хотеть, идти, плакать).

Дієприслівник

Дієприслівник — це незмінювана дієслівна форма, що виражає додаткову дію, пояснюючи в реченні основне дієслово – присудок і відповідає на питання що роблячи? що зробивши?

Деепричастие — это неизменяемая глагольная форма, выражающая дополнительное действие, объясняя в предложении основной глагол – сказуемое, отвечает на вопросы делая? что сделав?

Дієприслівник має ознаки дієслова і прислівника. З дієсловом він має такі спільні ознаки:

керує іменником або займенником (працюючи з ними; їдучі машиною);
утворюється від дієслівних основ (прийти – прийшовши);
зберігає вид того дієслова, від якого утворений (доконаний: посміхнувся – посміхнувшись; недоконаний: посміхався – посміхаючись);
має з дієсловом близьке значення (ідучи дорогою – йти дорогою).

З прислівником дієприслівник має такі спільні ознаки:

не змінюється;
у реченні виступає обставиною (Всі принишкли, вслухаючись у тишу).

Деепричастие имеет признаки глагола и наречия. С глаголом он имеет такие общие признаки:

взаимодействует с существительным или местоимением;
образуется от глагольных основ;
сохраняет вид того глагола, от которого образован;
имеет с глаголом близкое значение.

C наречием деепричастие имеет следующие общие признаки:

не изменяется;
в предложении выступает обстоятельством.

Інші ознаки дієприслівника:

Перехідність

перехідні

беручи (що?), вітаючи (кого?)

неперехідні

співаючи, ідучи

Вид

доконаний

взувши, передпочивши

недоконаний

думаючи, ведучи

Час

минулий

сказавши, бігши

теперішній

киваючи, стежачи

Дієприкметник

Дієприкметник — це форма дієслова, яка означає ознаку предмета за дією або станом і відповідає на питання який? яка? яке? які?

Причастие — это форма глагола, которая означает признак предмета по действию или состоянию и отвечает на вопросы какой? какая? какое? какие?

Розряди дієприкметника за значенням:

Розряд

Опис

Приклади

активні

Активні дієприкметники виражають ознаку предмета за його ж дією.

несучий, побілілий, побілілий, сплячий, квітучий, жевріючий

пасивні

Пасивні дієприкметники виражають ознаку предмета за дією, яка зумовлена дією іншого предмета над ним.

заквашений, змитий, сповитий, погашений, напоєний, колотий

Морфологічні ознаки дієприкметника:

Вид

доконаний

вивчений, пронизаний

недоконаний

креслений, читаний

Час

минулий

зниклий, гаданий

теперішній

малюючий, керуючий

Рід

чоловічий

інкрустований стілець

жіночий

ржавіюча монета

середній

заросле подвір’я

Число

однина

проголошений тост

множина

проголошені тости

Відмінок

називний

відточене

родовий

відточеного

давальний

відточеному

знахідний

відточене

орудний

відточеним

місцевий

(на) відточеному
Источник: http://yznaika.com/ua/650-dieprikmetnik

Власне українські слова

Власне українські слова виникли в українській мові в період її формування. Вони виражають специфіку української мови.
Собственно украинские слова возникли в украинском языке в период её формирования. Они выражают специфику этого языка.

Приклади

вареники
бентежити
линути
горбань
змагання
бачення
кравець
навпростець
чарівний
гай

Текст (від лат. textum - тканина, сплетіння, з'єднання) – максимальна одиниця мови. Для тексту характерні такі ознаки:

структурна єдність (всі мовні елементи пов'язані між собою за структурою);
смислова єдність (всі мовні елементи пов'язані між собою за смислом);
комунікативна цілеспрямованість;
жанрова віднесеність.

Текст (от лат. textum - ткань, сплетение, соединение) – максимальная единица языка. Для текста характерны следующие признаки:

структурное единство (все языковые элементы связаны между собой по структуре);
смысловое единство (все языковые элементы связаны между собой по смыслу);
коммуникативная целеустремленность;
жанровое единство.

Текст

1.

розмовно-побутовий;
художній;
науковий;
офіційно-діловий;
публіцистичний.

2.

усний;
писемний.

3.

текст-розповідь;
текст-опис;
текст-роздум.

4.

з ланцюговим зв'язком;
з паралельним зв'язком.

За стилістичними ознаками тексти поділяються на розмовно-побутові, художні, наукові, офіційно-ділові та публіцистичні. Детальніше про стилях мовлення читайте тут.

По стилистическим признакам тексты делятся на разговорно-бытовые, художественные, научные, официально-деловые и публицистические. Подобнее о стилях речи читайте здесь.

За мовленням тексти поділяються на усні і писемні.

По форме речевой деятельности тексты делятся на устные и письменные.

За типом мовлення (або формою реалізації інформації) тексти поділяються на тексти-розповіді, тексти-описи і тексти-роздуми.

По типу речи (или формой реализации информации) тексты делятся на тексты-повествования, тексты-описания и тексты-размышления.

Текст

Приклад

Текст-розповідь подає інформацію про події, явища, вчинки людей (або персонажів, якщо текст художній).

Розповідь є основним елементом прозового художнього твору.

До тексту-розповіді належить також переказ.

І ось що він мені розповів.
Начебто сто років тому у цьому будинку жив привід. І не просто якийсь там звичайний, а… Як би його краще назвати? Своєрідний, чи що?..
Річ у тім, що кожного дня народження одного із членів родини (будь-кого!) робив цей привід ювілярові "подарунок", власноручно з'являючись перед усіма мешканцями цього будинку одночасно.

Текст-опис - це текст, у якому послідовно подіються ознаки, характерні для людини, явища, зображуваного предмета або історичної епохи.

Описи дуже часто використовуються у художніх творах.

У давніх слов'ян Новий рік пов'язувався із землеробним календарем.
З 10 століття вже християнська Русь святкувала його 1 березня, розпочинаючи сільськогосподарчі роботи, а через п'ять століть Новий рік перенесли на 1 вересня, знаменуючи кінець збору врожаю.
І лише з 1700 року за наказом Петра Першого християнське літосчислення ведеться з 1січня.

Текст-роздум - найчастіше це міркування героя (або автора) над тим чи іншим явищем, з обгрунтуванням, розкриттям причиново-наслідкових зв'язків.

Часто у зачині (початку) текста ставиться питання, на яке далі в логічній послідовності. доказово дається відповідь.

Тексти - роздуми найчастіше зустрічаються в науковому (зокрема, в науково-популярному) та публіцистичному текстах.

Вважається, що коли у людини немає друзів, вона починає вести себе агресивно.
Свідки стверджують, що саме це й привело Володимира до злочину.
Можливо, так воно і було, але є, мені здається, ще якась причина, яка спричинила цьому лиху.

За зв'язком розрізняються тексти з ланцюговим зв'язком і тексти з паралельним зв'язком.

По типу связи различаются тексты с последовательной связью и тексты с параллельной связью.

У тексті з ланцюговим зв'язком кожне наступне речення за смислом і будовою об'єднується з попереднім, поступово розвиваючи думку.

У тексті з паралельним зв'язком події розвиваються паралельно (відбуваючись одночасно), або чергують одна одну.

Мерщій кинулась Харитя до печі, одставила горщик, доглянула страву й насипала в полив'яну миску гарячого кулешу. Мати виїла ложок зо дві та й поклала ложку. Страва здалась їй несмачною, противною. Харита їла чи не їла, швиденько помила посуд, поскладала його на мисник, засунула сінешні двері і стала навкролішки перед образами молитися богу. (М.Коцюбинський).

У голдалці біля вікна сидів рудий, неголений, неохайний чоловік. Він щойно закурив люльку й задоволено випускав сизі клуби диму…
В сусідній кімнаті жінка готувала вечерю.Запахи смаженої грудинки й гарячої кави змагалися з запахом тютюну...
Надворі було повно дітлахів, вони танцювали, бігали, гралися…
До чоловіка, що читав біля вікна, несміливо підійшла дванадцятилітня дівчинка і сказала:
- Тату, давай пограємо в шашки, якщо ти не дуже втомився. (Із О.Генрі).

Вигук

Вигук — це службова частина мови, яка служить для безпосереднього вираження емоцій, почуттів і волі людини. Це незмінювані слова, які не виступають членами речення.

Междометие — это служебная часть речи, которая служит для непосредственного выражения эмоций и чувств человека. Это неизменяемые слова, которые не выступают членами предложения.

За значенням вигуки поділяються на наступні розряди:

Вигуки

Опис

Приклади

емоційні

виражають почуття, переживання, настрій або здивування розповідача.

о! на! ой! ех! овва! от тобі і на!

спонукальні

виражають наказ, спонукання до дії.

агов! гей! геть! киць-киць! тпру!

етикету

виражають привітання, прохання, подяку, побажання, сподівання або прощання. Сюди можуть також входити і цілі сполуки слів.

прощай, спасибі, перепрошую

звуконаслідувальні

є вираженням акустичних уявлень людини про звуки, які зустрічаються у житті.

гав-гав! кукаріку! хрясь! цок-цок!

За походженням вигуки поділяються на первинні і похідні:

Вигуки

Опис

Приклади

первинні

не співвідносяться з іншими частинами мови, вони утворені з одного, двох чи кількох звуків.

ох! а! е! ой! ох! га! пхе! гей! ану!

похідні

утворилися з інших частин мови, найчастіше повнозначних.

гвалт! леле! боже! лихо! отакої!

Відміни

Іменники за характером основ і відмінкових закінчень поділяються на чотири відміни:

Существительные по характеру оснований и падежных окончаний делятся на четыре склонения:

Відміна

Опис

Приклади

Перша

включає у себе іменники чоловічого, жіночого і подвійного (чоловічого і жіночого) роду з закінченням -а (-я).

земля, хмара, Ольга, Микола, сирота

Друга

включає у себе іменники чоловічого роду, що мають закінчення на твердий або м’який приголосний основи, або із закінченням -о та іменники середнього роду із закінченням -е, -о і -я, крім тих, у яких при відмінюванні з’являється суфікс -ен-, ат (-ят).

корабель, коваль, дуб;
Дніпро, Василько;
поле, небо, стебло;
змагання, снаряддя

Третя

включає у себе іменники жіночого роду, що закінчуються на твердий чи м’який приголосний основи та іменник мати.

сіль, ніч, шерсть, любов, подорож, мати

Четверта

включає у себе іменники середнього роду з закінченням -а (-я), в яких при відмінюванні з’являється суфікс -ат (-ят), -ен.

вим'я, тім'я, курча, зозуленя, дівча

Відміни

Іменники за характером основ і відмінкових закінчень поділяються на чотири відміни:

Существительные по характеру оснований и падежных окончаний делятся на четыре склонения:

Відміна

Опис

Приклади

Перша

включає у себе іменники чоловічого, жіночого і подвійного (чоловічого і жіночого) роду з закінченням -а (-я).

земля, хмара, Ольга, Микола, сирота

Друга

включає у себе іменники чоловічого роду, що мають закінчення на твердий або м’який приголосний основи, або із закінченням -о та іменники середнього роду із закінченням -е, -о і -я, крім тих, у яких при відмінюванні з’являється суфікс -ен-, ат (-ят).

корабель, коваль, дуб;
Дніпро, Василько;
поле, небо, стебло;
змагання, снаряддя

Третя

включає у себе іменники жіночого роду, що закінчуються на твердий чи м’який приголосний основи та іменник мати.

сіль, ніч, шерсть, любов, подорож, мати

Четверта

включає у себе іменники середнього роду з закінченням -а (-я), в яких при відмінюванні з’являється суфікс -ат (-ят), -ен.

вим'я, тім'я, курча, зозуленя, дівча

Архаїзми

Архаїзми (від гр. archais - «давній») — це слова, що рідко використовуються. Архаїзми поділяються на дві великі групи: історизми і власне архаїзми.
Архаизмы (от гр. archais - «древний») — это слова, вышедшие из употребления. Разделяются на две группы: историзмы и собственноа архаизмы.

Історизми

Власне архаїзми

це поняття, які зникли у процесі історичного розвитку.

це поняття, які продовжують існувати і сьогодні, проте форма їх вираження застаріла.

гетьман, волость, лихвар.

враг - ворог, град - місто.

Антоніми

Антоніми (від гр. anti - «проти» і onyma - «ім'я») — це слова з прямо протилежним значенням. Наприклад, чорний - білий, ніч - день, добре - погано.
Антонимы (от гр. anti - «против» и onyma - «имя») — это слова, противоположные по значению.

В антонімічні пари об'єднуються слова з протилежними значеннями, що мають якусь лексичну спільність: теплий - холодний (тепло), швидкий - повільний (швидкість), глибокий - мілкий (глибина).

В антонимические пары объединяются слова с противоположными значениями, имеют какую-то лексическую общность: теплый - холодный (тепло), быстрый - медленный (скорость), глубокий - мелкий (глубина).

Антоніми бувають виражені такими частинами мови, як іменник (добро - зло), прикметник (швидкий - повільний), займенник (всі - ніхто), дієслово (іти - стояти), прислівник (високо - низько), прийменник (під - над, від - до).
Антонимы могут быть выражены такими частями речи, как существительное (добро - зло), прилагательное (быстрый - медленный), местоимение (все - никто), глагол (идти - стоять), наречие (высоко - низко), предлог (под - над, от - до).

На використанні антонімів побудована така стилістична фігура, як антитеза (від гр.antithesis - «протилежність») - зіставлення фактів, явищ, подій та думок з метою їх виділення: Спешу вперед або плетусь назад.
На использовании антонимов построена такая стилистическая фигура, как антитеза (от гр.antithesis - «противоположность») - сопоставление фактов, явлений, событий и мнений с целью их выделения.
Источник: http://yznaika.com/ua/573-antonimi

Іменник — це частина мови, яка означає предмет і відповідає на питання хто? що?

Имя существительное — это часть речи, которая обозначает предмет и отвечает на вопросы кто? что?

Предметом у граматиці вважається все, про що можна спитати хто це? (вчений) що це? (картопля)

Предметом в грамматике считается все, о чем можно спросить кто это? (ученый) что это? (картофель)

Розряди іменника за значенням:

Розряд іменника

Опис

Приклади

Загальні

Загальні іменники позначають предмети в цілому.

ручка, перо, галіфе, панама, країна, папір, сонце, щастя, подружжя, телебачення

Власні

Власні іменники індивідуально позначають окремі предмети або особи.

Дніпро, Рябоштан, Марс, Марійка, Василь, Франція, Стецюк, Карпати

Назви істот

Іменники, що називають істоти, відповідають на питання хто?

гитарист, люди, окунь, зозуля

Назви неістот

Іменники, що називають неістоти, відповідають на питання що?

поле, вітер, посуд, клавіатура

Конкретні

Іменники, що називають предмети, явища навколишньої дійсності, які можна пізнати органами чуття людини

корабель, шлях, Україна, Маргаріта, осел

Абстрактні

Абстрактні іменники не мають конкретного лексичного значення, а називають поняття, явища чи властивості, які не сприймаються органами чуття.

прикрість, сум, убозтво, капіталізм, знання

Збірні

Збірні іменники — це назви сукупності однакових чи подібних предметів, які здатні сприйматися як одне ціле.

козацтво, студенство, зілля, братство

Речовинні

Іменники зі значенням речовинності називають однорідну речовину. Речовинні іменники можуть мати тільки форму однини або тільки форму.

горох, золото, срібло, залізо
гроші, дріжджі

хоккей

Правила пунктуации в украинском зыке не отличаются от русского языка, будьте добры использовать знаки препинания. Если у вас дислексия, скажите об этом прямо.

Дубль два. Тоже` что откатил правки` называется "откатил правки"` а не странный суржик. Может вам нужно начать сначала удалить name:uk с тех объектов` которые не имеют отношения к Украине? Когда Википедия станет нормальным ресурсом` тогда будет достаточно тэга wikidata безо всяких wikipedia:lang.